Вже найближчої суботи домашнім матчем проти львівської «Енергії» розпочне друге коло чемпіонату Екстра-ліги футзальний клуб «Кардинал-Рівне». Перше коло молоді «кардиналівці» на чолі з досвідченим Станіславом Гончаренком завершили другими. Як вдалося досягти цього результату, чого чекати від другого кола, а також чому не відпустили до збірної Ігоря Салтанова? Про це розповів головний тренер «Кардинала-Рівне» Станіслав Гончаренко.
– Пане Гончаренко, чи думали Ви на початку чемпіонату, що після першого кола будете в лідерах?
– Апетит приходить під час їжі. Вже під час першого кола нам почало хотітися чогось більшого. В гості до «ХІТа» особисто я їхав, щоб завершити перше коло на першому місці. У мене було непереборне бажання зробити це. Але, на жаль, не вистачило донастрою, я не зміг донести гравцям, що вони на це здатні. В грі з «ХІТом» було видно, що вони підкорилися старшому віку суперників. Плюс, як на мене, було не дуже об’єктивне суддівство. Але якщо б мене запитали до чемпіонату про наше місце після першого кола… Звісно, я можу своїх хлопців лише хвалити, дякувати їм за те, що ми знаходимося на другому місці.
– У чому секрет? Це Екстра-ліга так ослабла, чи «Кардинал-Рівне» за короткий період перетворився на потужну команду?
– Не хотілося б принижувати рівень і престиж Екстра-ліги. Результати збірної це лакмусовий папірець. Так, у Франції ми не виграли, але потім була Португалія – чинний чемпіон Європи. Збірна – це зеркало нашого чемпіонату. Щодо другого, то у нас хлопці нерозбещені, вони прийшли з чистого листа, їх прагнення до футболу – це найбільший фактор, що дозволяє нам усім бути єдиною думкою, розуміти, до чого ми йдемо. Як на мене, це найголовніше.
– Чого не вистачило, щоб показати результат у «Кубку Ліги», де «Кардинал-Рівне» вилетів у чвертьфіналі?
– Цей турнір для нас був важливим з точки зору функціональних можливостей гравців. Одна справа провести один матч, а інша – три поспіль. Ми їхали до Запоріжжя з бажанням провести три гри. Але з мого боку не було надмірної накачки. На жаль, цей турнір ми провалили. Могли виступити краще, але не вийшло. Хлопці не були достатньо налаштованими. Втім, я це переніс спокійно, сварити їх не став.
– Ви згадали про збірну. Чому, як гадаєте, з «Кардинала», що йде на другому місці, не кличуть гравців до збірної?
– Усьому свій час. Як на мене, у нас є кандидати, які могли б поповнити лави збірної. В останній момент Салтанова кликали до збірної на матчі з Португалією, але в нього спина боліла, от ми його й поберегли.
– Як гадаєте, у другому колі ставлення суперників до «Кардинала» зміниться?
– Безумовно. Нас вже починають вивчати, на нас починають налаштовуватися, багатьом з нами цікаво грати. Тому у другому колі буде значно складніше.
– Як команда готова до старту другого кола?
– Басич нині проходить реабілітацію. Концеба переніс операцію. Сподіваємося, що через 4-5 місяців він повернеться в стрій. Цей гравець нам дуже потрібен. Єдиним новачком у таборі команди став Андрій Назаров, який виступав за київську «Альтернативу». (Андрій поки не заявлений для участі у матчах Екстра-ліги, – авт.) А загалом станом команди я задоволений, настроєм задоволений, хлопці працюють добросовісно, претензій немає. Я дуже вірю в наших гравців. Навіть якщо по дорозі нам наб’ють боки, це буде хорошою школою. Але, сподіваюся, особливих аварій не буде.
– До старту другого кола команда провела невеликий збір…
– Це був скорочений мікрозбір з дванадцяти тренувань. У зв’язку з частими переїздами у нас був зірваний тренувальний процес, і тому цим мікрозбором ми підвели функціональну готовність до спільного знаменника. Зараз команда перебуває у хорошому функціональному стані.
– Чи не знайшли Ви собі помічника, чи й надалі самотужки керуватимете командою?
– Це має бути людина, яка з напівпогляду буде розуміти мене. У Рівному поки я такого не можу знайти. А привезти? Так не всі хочуть їхати.
– Які враження у Вас особисто склалися від Рівного за ці кілька місяців?
– Зараз я їхав до Рівного зі Львова разом з Славком Морикишкою. І я йому кажу: їдемо в чудове місто, у спокій, ніби путівку взяв. Я у Рівному відпочиваю естетично, морально, тут немає багато машин, народ вільний, багато простору, якщо порівняти з Києвом звідки я родом. З іншого боку – у мене велика міра відповідальності, велика тривога. За рахунок того, що мені це місто подобається, що воно дарує мені весь час позитивні емоції, я швидко відновлююся.
“Рівне Вечірнє” від 13 грудня 2018 року